Скоро появится

Історія, що почалась в одній університетській аудиторії. Двоє, ймовірно, нейровідмінних розумників із специфічними смаками відчувають потяг один до одного. Історія про душніл для душніл. Тут багато рефлексій і академічного вайбу, бо обидва герої - ще ті розумники. Багато близького людям зі спектру РАС та РДУГ. Можливо забагато. Обговорюються чутливі теми: селфхарм, самосаботаж, контроль агресії, сексуальна самоідентифікація. Стиль стрибає від лаконічних фрагментів, до типового нейровідмінного копання та овершерінгу. Власне, тому що такий вайб спілкування властивий цій групі людей. Додала 18+. Тут нема матів, але я не знаю який ступінь відвертості описів тут вважається ок тому краще перестрахуюсь, тим паче що є певна деталізація селфхарму яка може когось тригернути

П'ятниця - популярний день будь-якого бару. Це день, коли звичайні офісні працівники та начальство напивалися до мушок; коли підлітки тикали свої фальшиві документи й плавилися після першої пляшки, студенти заспиртовували невдале кохання або обмивали складений "чортів" тест; а ті, хто приблизно не входив до жодної з їхніх категорій, розпливалися м'якою калюжею біля барної стійки, де, мабуть, з нудьги витріщалися на бідний персонал. Один із таких персонажів тієї п'ятниці причалив і з місця замовив "чогось міцного...". - Чого саме? - Чогось міцного... - хлопець підвівся і похитуючись перевалився через стійку. Здавалося, це не перший бар, у якому він побував. - Міцного, як твій зад.

Юль - студент, який прийшов на підробіток і випадково потрапив у світ бананів, кремезних чоловіків, дорослого життя та бухгалтерії, що керує всім, включно з долями. Олексій - кладовик, який не замовляв студентів, не любить сюрпризів і точно не планував жодних знайомств. Історія про те, як одна тимчасова робота випадково міняє вектор життя. І як банани раптом починають мати особистий підтекст 🍌 Усі права захищено. Жодна частина цієї книги не може бути відтворена, збережена в системі пошуку чи передана в будь-якій формі або будь-якими засобами - електронними, механічними, фотокопіюванням, записом чи іншими - без попереднього письмового дозволу автора. Будь-яке несанкціоноване використання матеріалів, у тому числі часткове цитування без належного посилання на джерело, є порушенням чинного законодавства про авторське право. © 2025 Ellisdandelion

Її серце належало іншому. Але прізвище - тепер його. Олесі - вісімнадцять. Вона мріяла про кохання, про університет, про свободу від батьків. Мала амбітні плани. Але коли родинний бізнес опинився на межі краху, її життя вирішили за неї. Він - Леон Коваль, тридцятирічний бізнесмен, холодний, стриманий, бездоганно контрольований. Його пропозиція - рятівний контракт. Її думка неважлива, а підпис - ціна родинного спасіння. Вона стала його дружиною. За документами. За обов'язком. Але що робити коли її почуття заходять за рамки контракту?

Вірші. Квіти - нащадки сонця, що дарують тепло і красу спохмурнілому світу. Ця збірка про людей, які несуть в собі промені сонця. Вірші - відлуння їхнього світу в мені. Образ, що виникає, коли я уявляю людей квітами. Бережіть сонце в собі, даруйте його світу.

Я попал в роман о корпоративных войнах - в тело слепого мужа антагониста. На старте сюжета злодея уже устранили, а главный герой собирается убить и меня, чтобы замести следы. В панике я, спотыкаясь, бросился ему в объятия и с дрожью в голосе прошептал: - Муж... муженёк, ты вернулся... Мне послышался какой-то шум. Главный герой замер, потом поднял меня на руки и холодной ладонью успокаивающе провёл по спине: - Всё хорошо, малыш. Это просто мышь. ... - Ночь уже глубокая. Нам пора заняться... кое-чем. И, говоря это, он потянулся к завязке на моей спине. Да ладно, чувак! Почему ты вжился в роль даже лучше, чем я?!

꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ -------------------★ ☆Андрій - 17 річний першокурсник філологічного факультету, який зараз знаходиться на межі відрахування, але йому дають останній шанс, якщо він виконає заддане йому завдання то він залишиться, але це приводить його до розуміння своїх проблем, в тому ж числі проблеми з взаємодії з соціумом та трівожністю які йому доведеться вирішувати ------------------★ ☆це перша моя історія які я пишу і я хотів зробити її легенькою, буду радий критиці, головне не робить її дуже жорсткою будь ласка. ☆не знаю чи зупиню цей фанфік на тому моменті що Андрій здать це завдання, але все ж думаю я продовжу це на трохи більше, не знаю, але сподіваюся ви будете не проти. ☆сподіваюся вам сподобається, приємного читання (⁠*⁠˘⁠︶⁠˘⁠*⁠)⁠.⁠｡⁠*⁠♡

Цей звук ... він наводив жах і почуття страху. Руки трусились, а очі бігали по кімнаті в пошуках чогось дивного. Але це лише надія, адже насправді, вони видавалися з даху будинку ...